Перший супутник
4 жовтня 1957 відбулась подія, що назавжди змінила світ.
О 19:28:34 за гринвіцьким часом на орбіту Землі було запущено перший штучний супутник ЗЕМЛІ. Почалась космічна ера.
Сьогодні нас важко здивувати запуском супутника. На орбіті Землі станом на квітень 2020 перебувало більш як дві тисячі АКТИВНИХ космічних апаратів найрізноманітнішого призначення - наукових, військових, навігаційних... Про запуски більшості з них ми навіть і гадки не маємо.
Але першого разу все було не так. Почувши повідомлення про запуск супутника, цілі натовпи людей виходили на вулицю і вдивлялися у нічне небо, щоб побачити його. Вони показували один одному маленьку крихітну цятку, яка летіла проміж зірок, а радіоаматори, затамувавши подих, ловили перший радіосигнал з орбіти.
Заради справедливості, треба сказати, що неозброєним оком супутника з Землі було побачити важко. Він мав 6 зоряну величину, тобто був на межі видимості за ідеальних умов. Яскравою цяткою, яку спостерігав весь світ, був розгінний ступінь ракети-носія, що деякий час летів поруч з супутником і правив за додатковий орієнтир для спостереження Супутника-1 з Землі.
Варто прочитати, як про це пише Людмила Марченко - провідна лекторка Дніпровського планетарію.
____________________________________
Перший супутник був зовсім простим - металева куля, діаметром з алюмінієво-магнієвого сплаву та чотири довгі антени.
Усередині кулі вміщувались система терморегулювання, джерела живлення та два радіопередавачі, що працювали на різних частотах, і посилали славнозвісний радіосигнал "біп-біп-біп", і... все! - ані камер, ані складних вимірювальних приладів. Одним словом нічого з того технічного начиння, яким обладнані сучасні супутники.
В той час між СРСР та США розгорнулося суперництво у всіх сферах життя. Однією з пріоритетних сфер цього суперництва став космос, отже СРСР за будь-яку ціну мав першим запустити свій космічний апарат на орбіту.
Сергій Корольов, керівник радянської космічної програми, планував відправити у космос справжню наукову лабораторію (так званий об'єкт Д), розробки якої тривали з 1956 року.
Але розробка наукового супутника затягувалась. Ба більше, з'явилася інформація, що у зв'язку з міжнародним геофізичним роком США збираються запустити власний супутник у 1958 році, тому, аби не втратити першості у космічних дослідженнях, Корольов запропонував відправити у космос найпростіший супутник - легкий, сферичний апарат з мінімумом апаратури, але доступний для спостереження радіоаматорами всього світу.
Діапазони, на яких передавався сигнал з супутника власне й обиралися так, щоб їх могли почути радіоаматори без переобладнання своєї апаратури.
Звісно, основний ефект запуску був ідеологічним. СРСР на весь світ заявив, що здатен виконувати складні технічні завдання й виводити важкі вантажі на орбіту (перший американський супутник важив у 10 разів менше!).
Але місія мала й наукові результати. За допомогою радіосигналів від Супутника-1 розпочались Дослідження верхніх шарів іоносфери, які потім продовжили інші місії.
Дослідження руху Супутника-1 лягли в основу розробки сучасної супутникової навігації.
__________
А що ж сталось з "Об'єктом Д"?
Його було запущено на орбіту 27 квітня 1958 року, проте ракета-носій вибухнула на 89 секунді польоту. Супутник-дублер, пізніше названий "Супутником-3" був успішно виведений на орбіту 15 травня того ж року і працював на орбіті до 1960 року.
Супутник-3 ніс на борту 12 різних наукових приладів для дослідження складу атмосфери Землі, концентрації заряджених часточок, протонів, космічних променів, магнітних та електростатичних полів на висотах польоту та частоти зустрічі з мікрометеоритами.
______________________________________________
Література
Спутник-1
Спутник-3
