Плутон - планета з серцем (фото + відео)
Хто не чув про Плутон - нещасну планету, позбавлену свого високого планетного статусу й переведену до розряду карликових планет.
У 2006 році, коли відбулась ця подія, вона викликала чимало обурення, суперечок, жартів і, навіть додала до англійської мови нове дієслово to pluto - знецінити, перевести на нижчу позицію, виключити з престижного списку чи товариства.
Але чому Плутон перестав бути планетою?
Річ у тім, що у 2006 році Міжнародний Астрономічний Союз прийняв нове визначення планети, й Плутон трішки не вклався у вимоги, що нині мають астрономи до всіх планет.
За сучасним означенням ПЛАНЕТА це несамосвітне небесне тіло, яке обертається навколо Сонця, настільки масивне, що під дією власної гравітації набуло кулястої форми та має «вичищену околицю», тобто, домінує на своїй орбіті.
От з "околицею" Плутон не впорався. Не зміг очистити її від інших, хоч і дрібніших тіл. Але статус “карликової планети” аж ніяк не означає, що Плутон - це малоцікава космічна брила.
14 липня 2015 року, коли зонд “Нові Обрії” (New Horizons) пролетів повз Плутон ми переконалися у цьому напевне.
Подивіться, на це неймовірне зображення! Це - Плутон, такий, яким його побачили “Нові Обрії”.
Плутон приніс чимало несподіванок вченим. Ми побачили високі гори й широкі долини, кратери й котловини...
Несподіванкою, наприклад, стало славнозвісне "Серце" - величезна крижана рівнина, яку назвали Областю Томбо на честь першовідкривача Плутона. Західна її половина вирізняється дуже рівним рельєфом і отримала назву «рівнина Супутника»(Sputnik Planitia).
А 90 років тому, у 1930 році, коли молодий лаборант Ловелівської обсерваторії Клайд Томбо відкрив цей дивовижний світ, Плутон був всього лише точкою на скляній фотопластинці. Та ще й такою тьмяною та маленькою, що деякі астрономи взагалі сумнівалися, що це планета.
Подивитися, як виглядала ця пластинка можна тут.
Знайти Плутон було непросто. Його шукали з 1846 року, коли було відкрито Нептун - першу планету, що її передбачили теоретично. Розрахунки показали, що за орбітою Нептуна має бути ще щось.
Так, наприклад Персіваль Ловелл - американський дипломат і математик не тільки розрахував орбіту і яскравість цієї гіпотетичної планети, а й побудував за свій кошт обсерваторію, де астрономи активно шукали це небесне тіло.
І ось нарешті, порівнюючи дві фотопластинки, що були відзняті 23 та 29 січня 1930 року, Томбо помітив рухомий об'єкт, мала швидкість якого свідчила про розташування за орбітою Нептуна. Цей об'єкт перебував у сузір'ї Близнят і мав 15-ту зоряну величину.
13 березня 1930 року було оголошено про відкриття нової планети, що отримала ім'я Плутон - на честь давньоримського бога потойбічного світу. Та й до того ж перші дві літери ПЛ - це ініціали Персіваля Ловелла, який так багато зробив для відкриття цієї планети.
***
Сонячному світлу потрібно 5 годин, аби торкнутися поверхні Плутона. Що вже й казати про наземні телескопи, у які важко роздивитись бодай найбільшу деталь цього далекого небесного тіла!
Однак астрономи чимало дізналися про рух Плутона.
Виявилось, що його орбіта сильно нахилена до площини екліптики та дуже сильно витягнута.
Плутон то наближається до Сонця на відстань 4,4 мільярда кілометрів, то віддаляється від нього на 7,4 мільярда. Тобто відстань планети до Сонця змінюється майже у два рази! Іноді він навіть мандрує усередині орбіти Нептуна! Нам пощастило, що останній раз це відбувалося зовсім недавно - у 1979- 1999 роках. Знов Плутон наблизиться до Сонця лише 5 квітня 2231 року!
Напевне через це зближення астрономи зробили ще одне відкриття.
7 липня 1978 року було оголошено, що у Плутона є супутник. Його назвали Хароном на честь суворого перевізника душ до потойбічного світу.
На фотографіях, що отримала Військово-Морська обсерваторія США (див. фото вгорі) Плутон мав дещо видовжену форму, в той час як зорі, які були на цих самих фотографіях, не мали спотворень. Це можна було пояснити наявністю у Плутона супутника, який розташовувався настільки близько до нього, що роздільної здатності телескопа не вистачало для того, щоб побачити їх окремо.
Уперше Ми побачили Плутон і Харон окремо у 1990 році завдяки телескопу ім.Хаббла (див. наступне фото).
Взагалі, більшість отого, що ми знали про Плутон до 2015 року, ми знали завдяки телескопу ім. Хаббла.
У 1996 році вчені отримали першу карту поверхні Плутона. Її важко навіть порівняти з картою, що складена за даними "Нових Обріїв".
Завдяки спостереженням Хаббла було відкрито й інші супутники Плутона:
Нікта (відкрита у 2005 році);
Гідра (відкрита у 2005 році);
Кербер(перше повідомлення опубліковане у 2011 році);
Стікс (про відкриття було оголошено у 2012 році).
А "Нові Обрії" показали нам, як вони виглядають зблизька.
Отже, що ми тепер знаємо про Плутон і його супутникову Сім'ю:
Плутон - це найбільша мала планета сонячної системи.
Його орбіта сильно видовжена та нахилена до площини екліптики.
Діаметр Плутона - 2370 км. Він менший не тільки за всі планети, а й за деякі природні супутники планет (наприклад нашого Місяця).
Температура поверхні - менше за 200° (30-70 кельвінів).
Не дивно, що сила гравітації на Плутоні невелика. Людина, що на Землі важить 70 кілограмів, на Плутоні важитиме 5!
Плутон має 5 супутників. Найбільший з них - Харон - завжди обернений до Плутона однією стороною. Він настільки великий, що Плутон можна назвати подвійною карликовою планетою.
Поверхня Плутона має червоно-коричневий колір з темними плямами розломів, каньйонів і нечисленних кратерів.
Найпомітніша "деталь" Плутона - регіон Томбо ("Серце") - молода западина (про це свідчить маленька кількість кратерів), що заповнена замерзлим азотом з домішками метану та монооксиду вуглецю. Це леткі речовини, що складають і атмосферу Плутона. Ці гази здатні випаровуватися, конденсуватися й мігрувати поверхнею. Ймовірно рівнина Супутника є найбільшим на Плутоні резервуаром цих речовин, а отже суттєво впливає на стан атмосфери.
Знайдено на Плутоні й водяну кригу.
Географія та геологія Плутона дуже різноманітні, і вченим знадобиться чимало часу, і, сподіваємось, нових досліджень для розв'язання всіх її загадок.
Деякі регіони Плутона та Харона вже отримали свої назви, але найменування ще триває.
Плутон має тонку та розріджену азотну атмосферу з домішками метану та чадного газу. Під дією жорсткого випромінювання з них утворюються різноманітні складніші сполуки (зокрема, етан, етилен та ацетилен), що поступово випадають на поверхню. Імовірно, саме їх частинки утворюють шарувату імлу, що сягає висоти 200 кілометрів над поверхнею планети. Попри розрідженість атмосфери, ця імла доволі помітна: завдяки розсіяному нею світлу навіть вдалося сфотографувати деякі деталі нічного боку Плутона.
Навіть короткий проліт "Нових Обріїв" повз Плутон дав вченим понад 50 гігабайтів наукових даних. Їх завантаження тривало майже 2 роки!
За 30 хвилин максимального зближення було проведено близько 150 наукових вимірювань і досліджень.
Сподіваємось, що Плутон стане об'єктом нової космічної місії, а "Нові Обрії" продовжують свій політ. І це вже тема окремої розповіді.
Для тих, хто дочитав до кінця цю довгу статтю маємо сюрприз. Це офіційний кліп доктора Брайана Мея, славнозвісного гітариста Queen та астрофізика.
Кліп присвячено дослідженням "Нових Обріїв".
Джерела:
#АстрономіяУкраїнською #астрономія #космос #СонячнаСистема #планета #дослідження #Плутон #Харон #NewHorizons #Astronomy #planets #LEO_FD Допис підготовано за сприяння Українського культурного фонду, в рамках комунікаційної стратегії грантового проєкту "LEO" 2020 року.
